ну можливо людині надоїло жити?!)))
інколи вони просто хочуть пограти зі смертю.....що їх на це штовхає........прагнення нових відчутів......щось екстраординарного......а потім це переходить в хобі........потім в заробіток......а потім вже просто робота на публіку))хто їх знає........а люди за цим дивляться ......тому що це гра з смертю...так само і вогонь......не вже нікому не цікаво гратися з вогнем.....і ті люди які там сидять інколи хотіли щось таке спробувати.....і тому вони сидять і дивляться.......але часто глядачі це сіра маса........інколи коли трюкач загине вони його забувають........а інколи одниці ідуть по їх стопам....а інколи намагаються просто конкурувати зі своїми легендами..........
кожен на прикладі себе все це може зрозуміти......
а от чи коштує ефектний трюк життя....я скажу......-НІ.......можливо він назавжди у всіх буду в памяті......але ж якою гіркою буде ця память......це не завжди легко згадувати...(
от моя думка.......знаю написав білеберду...але читайте між рядків)

ну да....я помню в дитинстві тоже по льду лазив....але не на річках а на маленьких ставочках...........мій друг лазив і провалився по шию.......він додому біг як обшпарений......нічого все було гаразд він навіть виздоровів бо коли лазив він був хворий(не на голову)ггг.......
ну а так взагалі я теж скажу що не живу сірим життя.....і теж інколи получаю адреналін.......ну сноубординг це ще більш менш безпечно , до пори часу)))))інколи небезпечно............але парапланеризм це вже досить серйозно!...і річ не в трюці.......я просто отримую задоволення від польоту......думаю кожен з вас якщо спробує то не зможе відмовитись спробувати ще раз......от декілька раз я забувся пристебнутися.....розбігся......відірвався від землі.......і тут відчуваю що щось не так.......дивлюсь ноги не пристебнуті...пояс теж.......лише під руками пряжки тримають......то я в такому положені і летів пару хвилин до посадки)))....
ну а так грати зі сметрю я не хочу...є межі розумного.........